Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /www/_inc/_menu_middle.php on line 65

Грушів: репортаж із краю землі

0

Грушів: репортаж із краю землі

Мені не доводилось у своєму житті бачити більш казкове і водночас більш реальне місце ніж Грушів. Кажу так, бо здивували мене, звісна річ, не гуси, не копиці сіна, і не зруйновані ферми прикордонного Карфагену. Грушів, у якому, за останнім переписом, мешкає 425 чоловік, і в кожній другій хаті по двоє-троє безробітних, міг у кращому випадку не викликати емоцій взагалі.

Але, коли ти махаєш Львову «па па» і потрапляєш на край світу, який називається «Грушів», коли тебе зустрічає покинутий Богом та занедбаний людьми австрійський гарнізонний храм, то ти розумієш, що не поїдеш звідси без вражень – Грушів не відпустить тебе просто так, як не відпустив після 2008-го року археологів РАС.

Так, у південно-західній околиці села Грушів на Яворівщині, в районі дикуватої нейтральної смуги, археологи "Рятівної археологічної служби" та місцеві жителі на чолі із керівником наукової експедиції Наталією Войцещук досліджують трьохшарове поселення давніх людей.

Куди поділось пів-Грушева?

По території, де зараз археологи закладають траншеї, ніхто ніколи (кордон існує тільки з 1940-х) фактично не ходив. Але це не дика і не мертва земля – це земля, схована від ворогів. Мешканці розповідають, що з колишнього Грушева залишилось лишень півсела. За їхніми словами, колись село тягнулось до Польщі, а з часом появи кордону, частину села, підозрюється "неблагодійних", переселили. Приблизно так Грушів став коротшим.

«Тепер нейтральна зона - це землі Міністерства оборони. У радянські часи цю околицю Грушева відділяли від 0,5 до 1,5 кілометра, щоб була нейтральна полоса, і сюди не потрапляли вороги – тут взагалі фактично ніхто не ходив. Саме тому територія – практично незаймана. Але є дивний нюанс...», - поділилась з «Поглядом» керівник експедиції Наталія Войцещук, продовживши:

У 70-80-х роках людям, напевно, забракло землі і на цій території близько п’яти років була оранка. Так, місцеві намагались щось на цьому піску вирощувати. Спочатку садили жито – їм не вдалося, потім інші культури. Кінець кінцем вони почали орали землю важкою технікою. Відповідно, та оранка, йдеться про 60 см, деяку частину археологічних об’єктів знищила, тому чимало з них втрачено», - розповіла Наталія Василівна.

За розповідями археологів, пісок у цьому місці дуже рухливий. «Маємо схили, нерівну поверхню із перепадами до 5 метрів. Залежно від того, як проходили зливи, об’єкти можуть бути під змивним чи над змивним шаром, відповідно до того, якого часу ці об’єкти», - розповіла керівник експедиції.

Не можу не відмітити, що саме завдяки тому, що "грушівські поселення" розтошовані на нейтральній полосі, тут немає кому цупити, тягнути матеріали, які належать Історії. Усе тут може зберегтися. Більше того, археологи впевнені, що в цій околиці є захоронення, кургани, наймовірніше, "сховані" у лісі. 

Назвати їх праукраїнцями - не реально

Поселення Грушів-ІІ, яке розташоване на території кар’єру, з якого вибирають пісок для будівництва дороги до нового митного переходу "Грушів-Будомєж", є двошаровим – про це свідчать матеріали. Археологи говорять про частину матеріалів однієї з постшнурових культур - межановіцької культури періоду ранньої бронзи. Хоча більша частина об’єктів – це все-таки об’єкти ранньозалізного часу, які не можливо чітко культурно виділити. Тут є матеріали з елементами висоцької, лужицької культур ранньозалізного часу, що датуються 9-7 ст. до н.е.

«До слов’ян, звісно, ще дуже далеко, тому назвати їх праукраїнцями не реально, хоча Бандрівський та інші пишуть про праукраїнців. Справа в тому, що лужицькі племена йшли з території сучасної Польщі. Хто були їхні нащадки – питання дискусійне. Тут вони стикаються з висоцькими матеріалами», - лише заплутала Наталя Василівна.

"Ламають" собі голову щодня над головоловками не тільки археологи. На ділянці працюють місцеві. 90% - стара команда, що працювала із поселенням у 2008 році - тільки тоді то були ще діти, а тепер грушівські фахівці. Вони знімають шар за шаром і вибирають матеріал. Працюють, як бджоли, каже Наталя Войцещук.

А чиї це кістки?

Шукачі показують мішок із керамікою. Невже з цього можна щось зліпити? Невже це був колись горщик? Журналістське око спершу намагалось відрізнило фрагмент горщика від якоїсь каменюки, але потім звикло. Частини кераміки ранньозалізного часу в окремих випадках навіть можна скласти в окремий глечик. Тут не плюнеш і зліпиш, над керамічною "мозаїкою" потрібно посидіти, вичистити зубною щіткою, промити водою, висушити та склеїти.
Метал археологам наразі не трапляється, за винятком однієї шпильки. Зооморфних кісток також годі знайти. Хоча дослідники зізнаються, що вони раптово натрапили на кальциновані кістки, але сказати, чиї вони, фахівці наразі не можуть. За їхніми словами, людські кістки мають більшу кількість фосфору і краще зберігаються.

Керівник експедиції Наталя Войцещук після опрацювання матеріалів доповнила характеристику поселенян: імовірно, поселенці були такими собі давніми "мігрантами". «Враховуючи специфіку господарства, ми схиляємось до думки, що це було сезонне поселення, що люди жили тут не круглий рік, а просто приходили сюди на сезон, приводили з собою худобу, хоча це не були кочові племена. Тому що вся кераміка, яку ми знайшли, більш характерна для скотарського напрямку. Так, є достатньо велика кількість цідил, горщиків, що використовувались для прорідження молока, сиру", - розповіла археолог.

Коли блукаєш між відкритими траншеями (я чесно зізнатись, уже встигла наробити шкоди і у Грушеві - натрусила археологам у траншею "болота"), то дивуєшся, що то за дивні плями і ями, в яких замешкали жабенята. "Колись копали господарські ями, глибиною до 3 метрів, їх використовували для зберігання зернових сипучих продуктів. Копали їх так, щоб зверху яма була вужчою, а внизу - ширшою. Яму обкладали льодом, який не танув місяцями, туди клали продукти. Хоча ці ями були квадратної форми, пісок та вода зробили своє і квадрат внаслідок деструкції набуває іншої форми", - довідуюсь від Наталі Василівни.

Удома уявляла собі рештки наземної споруди, але, очевидно, не у вигляді плям. "От стояла стінка з очерету чи ще чогось, прогнила, відтак у ґрунті піску залишаються рештки органіки", - пояснила дослідниця.

У пошуках могильника

От думаю: знаходиш масу кераміки, шпильки, невідомо чиї кістки... Але якщо це не те, що ти насправді прагнеш знайти? "Я хотіла б все-таки знайти могильник. Могильники – це в основному кремаційні захоронення, а кремація – це тілоспалення в урнах, горщиках, хоча є захоронення інгумаційні, їх не так багато, вони є рідкістю. Тут вони можуть навіть не зберегтися. Може хіба що збереглись кістки таза, черепа", - припускає Наталя Войцещук.

Вона пояснила, чому її так цікавить могильник: "Інгумаційні захоронення говорять про етнічну приналежність, тому що люди приходять, набувають нових навиків, змінюється кераміка, сировина, а могильники – це свідчення того, що люди мають свої традиції, які передаються поколіннями. По могильниках можна говорити про етнічну приналежність, чи це саме лужицькі племена з Польщі чи все таки наші висоцькі впливи, які бачимо тут, хоча і це дискусійне питання. Тому так цікаво було б знайти могильник і говорити про людей, що тут жили більш детальніше», - пояснила Наталя Войцещук.

Що цікаво, археологи виокремлюють ще третій, куди давніший шар. «Це більш ранні матеріали - неолітичні. Це може бути пізньомаліцька культура, яка також зі Заходу. У нас достатньо представлено матеріалів на поселенні, хоча об’єктів наразі виділити не можемо. Можливо, об’єкти десь у лісі, ближче до Польщі», - припустила дослідниця.

Грушівці і біля хати пораються, і по 10 годин у траншеях копають 

У 2008 році за 4 місяці роботи, відкривши 10 траншей, археологи виявили 252 об’єкти, серед них і наземні господарські споруди. Нагадую, відкрили памятку на третину. У 2009 все заглохло. І тепер в авральному режимі, під тискому турків, поселення досліджується у надскладних умовах.

"Взагалі, в археології цікаво спостерігати, як кераміка по-різному нашаровується. Жило одне поселення, а потім приходить нове і воно на тих самих об’єктах та житлах будується. Буває, що є могильники доби енеоліту, бронзи і одразу на ньому можуть стояти рештки зрубної конструкції давньоруського житла. Коли археологічні дослідження тільки-но починались у 19 столітті, то археологи-аніматори, зокрема відомий археолог Сулімірський, коли копали, трактували два поселення як одне. Так, у старій літературі видно намальовані плани – курган і конструкція подаються як одне ціле", - розповіла Наталя Воцейщук.

Цього року археологи відкрили 13 траншей. За 3 тижні, завдяки наполегливості і допомозі "місцевих археологів", вдалось обстежити тисячу квадратних метрів. Це орієнтовно половина. Попри те, що грушівці працюють по 10 годин, археологам бракує місяця часу.

У пятницю турецька фірма «Онур» дала археологам два дні на завершення робіт, які в ідеалі мали б тривати два роки. "Складається враження, що на дворі 1941 рік. І зависло у повітрі: хто першим на територію зайде. Проти техніки я не піду», - сказала керівник наукової експедиції і закінчила все-таки словом про археологію:

«Тут, далеко за містом, археологія має інший характер і нагадує сюрреалізм. Потрібно добре розбиратись у грунтах, рельєфах, працювати у напівтонах", - зізналася Наталя Василівна і повернулась до свого Грушева.

***
Якщо все-таки відвести очі від розкопів, де в жовтогарячому піску розплавилось сонце під натиском Дажбога. Якщо навіть закрити очі на турків, то відкривається горизонт невідомо яких горбиків чи курганів і ти точно знаєш, що це не край землі.

Христина ГОГОЛЬ

 

Новини партнерів

Loading...

Новини Trembita.info

Останні новини

14:35

Львів’яни можуть записатися до лікаря через Інтернет

12:30

На Львівщині з’явилось 200 кілометрів ідеальної дороги

10:25

Вулицю Просвіти закриють до кінця року

18:59

У Львові відкрили меморіал словенським воїнам

17:26

Шістнадцятирічна львів’янка отримала дві нагороди на міжнародному конкурсі

Архів

mlviv.comments.ua

block2

mlviv.comments.ua
Загрузка...

Партнеры портала

Price.ua - сервис сравнения цен в Украине

Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /www/_inc/_menu_middle.php on line 65

   © «Комментарии:», 2014

Система Orphus